Колись змовчавши, - ми втрачаєм світ,
втрачаєм зорі, ранок росянистий.
На дворі літо - під ногами лід,
ідеш сковзаючись в блідому намисті...
Нас покорили право і закон:
"Якщо ти любиш, просто відпусти!"
І знов поринули в правильний канон
- немає кращого, ніж сльози самоти...
А хтось нарешті зніме окуляри,
у своїй сумочці знайде він почуття.
Погляне в поле - заспівують стожари,
щоб ти боровся за любов, її життя.
Святий закон тоді зламається навіки,
бо лиш святими - наяву є подих слів.
Тоді відкрий, колись засмучені повіки,
своїй любові присвяти жаданий спів!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257971
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2011
автор: Ліна Біла