За селом на буграх горицвіт,
Навесні, як завжди, зустрічає.
ЩЕмкий спогад – солодкий привіт,
Із дитинства мені посилає
По стежині іду понад гай.
У родинний наш дім поспішаю.
Зустрічає мене рідний край,
Батьківщина, мене, зустрічає.
Он старезний вітряк край села.
Он лелече гніздо на тополі.
А он гуска гусят повела –
Все знайоме і рідне до болю.
Десь скрипить журавель у дворі.
Попід тином клубочиться квочка.
Де –не – де ще курять димарі
І квітують вишнІ у садочку.
Ось і хата. Ось рідний поріг.
Серце б’ється в грудЯх калатає
Над дверима висить оберіг,
Та ніхто мене тут не чекає
Біль вини та гірке каяття,
Мою душу навпІл розривають,
Бо батьки вже пішли в небуття –
На погості, давно, спочивають.
Я тепер до пустого гнізда,
У село щовесни прилітаю.
На могилах цілую хреста,
Та й до міста назад повертаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258031
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2011
автор: євген уткін