Спадає з пліч туману одежина,
І постає у всій красі своїй
Цнотливий стан осінньої ялини,
Немовби образ милої дівчини,
Що глипає встидливо із - під вій.
Вдивляюсь у єство її зелене,
Беру живиці запах до грудей,
І ніби ти , кохана , біля мене
Сонцетвориш життя моє буденне
І листя жовте чезне від очей.
Хотів би я , щоби м’яку тканину
Ти опустила, як туману дим,
І я дивився, мов на ту ялину
Крізь падолисту ніжну хуртовину,
І зір п’янив видінням неземним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258074
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.05.2011
автор: Рідний