Ще сонце не сховало своїх барв,
ще обрій розглядає його вроду.
Я розчинився в сутінках, як мавр
і поглядаю на принишклу воду.
Рибко моя золотая,
не ловлю тебе - чекаю!
Ти зверши моє бажання -
запали навік вогонь кохання!
Розлилось плесо прямо до небес
і зорі в нім, мов лілії, кружляють.
Я місяць притягнув за гострий верх
і серце, як наживку, натягаю.
Світанок скочив в воду і поплив,
нагнав на берег пустотливі хвилі.
Я так тебе сьогодні й не зловив,
та ввечері я повернуся, мила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2011
автор: Борода