Там за вікном, де ніч темінь звиває,
Собакою безсоння скавучить,
Вона буває вовком завиває
Чи тишею беззвучною дзвенить.
Заснули квіти голови схиливши,
Росою сріблиться, затихший дзвін,
Ніч темнотою сад заполонивши,
Відпочиває, сперлася на тин.
А місяць скалиться в вікно, сміється,
Сон з вітром в бур'яни собі летить,
Моє безсоння десь совою в'ється,
У темноті над хатою сидить.
Ось ранок тінь своїм крилом черкає,
Втома стелеться уже мені до ніг,
Нарешті сон повіки закриває,
Безсоння геть, тікає за поріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258165
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.05.2011
автор: Ольга Сільчук