За вікном заметіль закрутилась,
А в домі тепло, неначе весна.
Що ж, ви з нею знову посварились,
І винною знову була я.
Ти повертавсь до мене знову й знову,
І всі судили нас, нашу любов.
Ти покидав її і йшов із дому,
А вона народила від тебе дочку.
Не дочекалась… Померла… Не встигла
Навіть поглянути на дитя своє.
А воно, маленьке, лежало і скиглило,
І про неї пам’ять у дочці живе.
Вона лягла під покровом багряним
І закрила очі… Вже навік.
Ще вчора ти був мені коханим,
А сьогодні вже мій чоловік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258166
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2011
автор: Ксенія Валері