Нас у світі було лиш двоє…
Нам довіку бути б з тобою.
Та думок налітаючих рій
Свердлить мозок, що ти – не мій!
Такі рідні, кохані очі…
Дві тривожні зорі серед ночі…
А у серці знов біль німий,
Ти – не мій!
Я б з тобою у небо злетіла,
Тільки в мене обрізані крила,
Залишились обрубки мрій -
Ти – не мій! Ти – не мій!
Хай розвіється пам"ять вітрами.
Все забудь, що було поміж нами.
І благаю тебе: "Зрозумій!" -
Ти – не мій! Ти - не мій! Ти – не мій!
2000 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258206
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2011
автор: Тамара Шкіндер