Тік-так, тік-так – говорить мій годинник.
Спішить цей час, летить, а я стою,
Та мов дитина перелічую хвилини,
І тільки мрію, жаль, що не живу.
Ванільне небо, хмари білокрилі,
Веселе сонце, що підморгує мені.
Я все намріяла, без них жити не в силі,
Без них лиш вічна темрява в житті.
А час летить, моє життя минає,
А я все мрію й мріями живу.
Вони мене схопили та й тримають,
Та дивно, не тікаю, лиш стою.
Покиньте мене, мрії жалюгідні,
Бо ви лиш тінь мого всього життя!
Я у реальність хочу, жити вільно,
Як є надія, хочу вороття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258241
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.05.2011
автор: Olko