Злякана тиша лізе щоночі,
свище, кличе, і точно хоче
виманить з мене останнє тепло,
копирсається кігтем під сьомим ребром…
Злякана тиша сама не своя…
Чую зрадницькі кроки її з віддаля…
Смикає штори, залазить в кватирку…
Я їй сміюся – вона мені гиркає…
Злякана тиша тулиться ближче,
заводить розмову, дощами періщить…
Залажу подалі в свою безтурботність,
А тиша чатує і скиглить з надвору…
…Згорає тендітний місячний серпик.
Бурштин наливається в келехи вікон…
Я заварюю трунок з кохання і меду –
Це засіб від тиші, від черствості ліки…
08.05.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258346
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2011
автор: gala.vita