протитишшя

Злякана  тиша  лізе  щоночі,
свище,  кличе,  і    точно  хоче
виманить  з  мене  останнє  тепло,
копирсається  кігтем  під  сьомим  ребром…
Злякана  тиша  сама  не  своя…
Чую  зрадницькі  кроки  її  з  віддаля…
Смикає  штори,  залазить  в  кватирку…
Я  їй  сміюся  –  вона  мені  гиркає…
Злякана  тиша  тулиться  ближче,
заводить  розмову,    дощами  періщить…
Залажу  подалі  в  свою  безтурботність,
А  тиша  чатує  і  скиглить  з  надвору…

…Згорає  тендітний  місячний  серпик.
Бурштин  наливається  в  келехи  вікон…
Я  заварюю  трунок  з  кохання  і  меду  –
Це  засіб  від  тиші,  від  черствості  ліки…

08.05.2011р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258346
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2011
автор: gala.vita