Це не зима ввірвалася у літо,
Це не гроза з безхмарних височин...
Це зради ніж мені у серце вбито
І я стою між натовпом - один.
Скажи, чого тобі не вистачало?
Скажи, чому?.. Та краще - промовчи.
Ще вчора сонце для обох вставало,
А нині - морок вдень, як уночі.
Ти, просто так, мене штовхаєш в прірву,
Ногами топчеш світлі почуття;
І я не знаю, як із серця вирву
Частинку віри, часточку життя...
Ідеш - іди! Іди й не озирайся.
Затисну серце - мусить перейти.
Лиш потім не шкодуй, не плач, не кайся,
Не нарікай - вже спалено мости...
17.11.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258500
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2011
автор: Salvador