Вони ходят стежками один одного
вдихаючи смак минулої пристрасті.
Чи минулої, чи просто приспаної...
Вони живуть однаковими вулицями,
однаковим небом, тим самим всесвітом,
але не зустрічаються.
Приорітети розставлені.
Вони стали надто схожі,
їхні мінусові резуси тепер відштовхуються
і вперто не дають плюс.
(А так хочеться, щоб мінус на мінус давав плюс)
Їхня вежа незаймана, їхня музика приспана,
їхні душі намащені медом.
Тягучим солодом сподівань,
сподівань на звільнення.
Це як покарання за скоєний злочин,
маєш відбути термін і все, свобода...
Тільки б не вища кара
без попередження, без весни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258532
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2011
автор: notka))