Ми – люди, ми створюємо самі себе. Наші предки створили себе думаючи,що пора внести зміни в існування Землі. Міліони років вони створювали для себе покровителів. Для своїх нащадків ми залишаємо загадки ,які вони не можуть розгадати і сліпо вірять в них ідучи вперед,щоб створити такі самі загадки і для своїх нащадків.
Ми живемо руйнуючи все навколо себе, бажаючи за цей мізерний проміжок часу названий – життя, вижати із нашого існування і всього оточуючого все,що тільки можливо, не дбаючи про наслідки і про тих кого ми залишаємо після себе.
Ми не хочемо признати себе творцями, не бажаючи вірити в те,що щось настільки досконале як життя,могло бути створене такими недосконалими істотами як ми.
Ми боїмося того чого не розуміємо через те,що ми не можемо вберегти себе від уяви, що воно нас знищить.
Ми самовдосконалюємось тільки ззовні,думаючи лише про думки оточуючих,а про свою не дбаємо.
Все вище сказане може бути безкінечно доповнене, і тримає в собі скриту суть,яку ми знаємо,але не можемо признати – навіщо ми існуємо?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258546
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.05.2011
автор: Ара