Чомусь мовчу я досить часто.
Немає слів чи я німа?
Чи може втратила я щастя?
Тепер і день - пакет "Пітьма".
Голодний шlунок просить їсти
під назвою "Моя душа".
Хотіла впасти, потім сісти,
та врятували лиш слова...
Я наяву їх не казала,
бо їх поглинули вірші.
Неправду інколи стирала,
щоб не скалічити душі...
Щоб не скалічити мовчання,
бо окрім нього більш нема,
я віддалась віршу з коханням,
і я відчула, що жива...
Ще підвіконня пахне сонце,
та я забула його смак.
Лиш загляда пітьма в віконце
і мовчазний, холодний страх...
"Мовчи, дитино, буде краще,
й життя не видасться найтяжче..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258587
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2011
автор: Ліна Біла