Спалах кохання вибухом з кратера
Гаряче й стрімко - роз"ятрений щем.
Та корабель, що проплив без фарватера,
Зник ще тоді під травневим дощем.
Хлипають вікна сонно повіками,
Темінь запалює зблідлі вогні.
Зорі на небі розсипались злитками,
Вечір на радість вимінює гнів.
Ніжно-бентежно вабить омріяне.
Бо ж не одну ми стрічали весну...
Вітром бузковим кохання завіяне
В радість небесну й печаль неземну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258606
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2011
автор: Тамара Шкіндер