Тихо і холодно в серці,
Ледве здригнулись вуста.
А на душі, як у церкві:
Холод й німа пустота.
Щось задзвеніло у вухах,
Може, хтось кликав мене…
Той, хто ніколи не слухав,
Той, хто, як мить, промайне…
Очі закрились зненацька,
Та не змінився пейзаж:
Темряви образ дивацький
І мовчазний епатаж.
Грали на двох одну п’єсу,
Наче бездарні таланти,
Наче німі поетеси,
Що не скупились на жарти.
Ми на землі цій герої.
Нас не здолає зневіра.
Ми – як грабіжники з Трої,
Ми – наче загнані звірі.
Тихо і холодно в серці…
І вже ніхто не покличе.
А на душі, як у церкві:
Плакати вголос не личить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258611
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.05.2011
автор: Карпюк Оксана