Війна народжується від миру,
А мир - тоді коли помирає війна,
Я сонце свободи з грудей ваших вирву,
І вип'ю любов із легенів до дна.
Ну що ж, це війна і завжди комусь треба,
Мільйони померлих, в голові залишились лиш ті,
Хто в нас відбирав простір чистого неба,
Вони у історії, й на сторінках неначе святі.
А хтось не родився, для когось не склалися долі,
Могил не відомих, де забута душа,
Із серця свого витискаю останні капельки волі,
Сокира у Бога, мені ж дав він ножа.
Хто встиг захиститись - ви всі маєте право,
Війна забирає без питань в нас життя,
Я зброю готую із духовного сплаву,
Не бійся свободи, бо цього хочу я.
Не знати погано, мати в собі зле страх,
Чому ж ваше "Я" у кайданах і комі?
Лиш кров від війни мертвих є на руках,
Запитайте себе: ми господарі в себе у домі...
9.05.11
... Це не до 9 травня, я не шаную день вигаданий сталіном, вдумайтеся: смерть насильна простих людей заради хворих ідей "обраних", і це ми маємо гульбанити, людей гнали на війну, що один що інший правитель. просто скільки нецікавого прочитав, і тому написав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258633
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.05.2011
автор: КРІПАКОС