Запам’ятай мене такою, як сьогодні –
Сьогодні я із свого джерела.
Думки мої течуть по крові, в плоті
Клітина смутку кожна теж моя.
Я не вбираю сни чужі й прикраси.
Слова були всі. Сенсу в них нема.
Читай мене у просторі та часі
Теплом руки і губ, серцебиттям.
Запам’ятай мене такою ось – в синцях.
Бо тіло – це ж хронічна рана,
Коліна збиті. Спина вся в рубцях.
Побита. Спалена. Порвана.
Запам’ятай ось так – біля вікна
У світлі місяця, залишеного небом.
Лише сьогодні впала вся стіна
І на її руїнах коди стерто.
Я розливаюсь з власних берегів,
Не можу втримати пісок й каміння.
Тримай мене, ховай від ворогів,
Моя вода – це трепет віри в тіні.
Читай мене своїм теплом руки,
Читай без літер – ти знайдеш відгадку.
Ти полювати можеш й ставити пастки
І ти зцілити можеш латкою до латки.
Запам’ятай мене такою, як сьогодні –
Сьогодні я із свого джерела.
Думки мої течуть по крові, в плоті
Клітина смутку кожна теж моя.
Запам’ятай думки мої солоні
У рваних джинсах. Світло. Тиша.
Бо я своя – ти розумієш? – лиш сьогодні.
Бо я із свого джерела - тобі лиш!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258853
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2011
автор: стася лисиця