Я тебе відігріти не вмію,
Хоч у грудях постійно щемить,
Про минуле питати не смію,
Може, з часом саме відболить.
Хто тебе понівечив, навіщо?
Хто надії й бажання забрав?
Ти блукаєш ночами зловіще,
Так до мене колись заблукав.
Сонце мудрості кликати стану,
Відвезу тебе там, де весна,
Доведу до щасливого стану,
А за тім залишуся одна.
В світ оновлений вільно поринеш,
Відчувати навчившись добро,
Вбите серце любов’ ю заміниш,
Щоб до щастя тебе привело.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258897
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2011
автор: Есмунт