У світі так буває,
Що жінка щастя обминає,
Простує поруч і не зна,
Що свою долю зневажа.
Примхлива жінка і пихата,
Тому бездушна і сліпа,
І заздрить щастю так чужому,
Що аж свого не поміча.
Їй щастя руки простягає,
Щоб разом взмити в небеса.
Вона ж його і знать не знає,бо вважає,
Що варта кращого вона.
Життя іде, роки минають.
А ось вже старість за вікном
На неї сумно поглядає
І серце снігом укриває.
Сидить одна в холодній хаті,
Тепла людського в ній нема.
Гада: що ж щастя не приходить?
А в тому винна лиш сама.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=25892
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.04.2007
автор: Світлана Гончарова