І фарба осипалася з картин,
Як пелюстки обвітрених магнолій.
Я так і не помітив, що один,
А Ти не помічала, - що з тобою.
Цих передмов містична словогра
Наздожене понівечену долю.
Наздожене, та їй уже пора
Барвінком розростатися по полю.
Так квітнуть раз - для неба і митців,
Щоб потім осипатися з полотен.
Я долі сотню раз прошепотів,
Щоб ми з тобою знов зустрілись. Потім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259121
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2011
автор: Олександр Гриб