Протягую руки до рідного слова,
Утримати хочу, воно ж бо, як зброя.
Із слів – чарівниць ми карбуємо мову,
Яка із людини леліє героя.
Німі ми без мови, глухі і вразливі,
Як слово з тобою - отримуєш зброю.
Вивчаймо, шануймо і будьмо щасливі,
Щоб стати багатшим і бути собою.
Без слова не виграти битви нікому,
Добра не зробити, пісень не співати.
Слова нам покажуть дорогу до дому,
Без слова не зможемо навіть кохати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259150
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2011
автор: Віталій Назарук