Чомусь в одночас рідне і чуже,
Таке близьке все і далеке...
Франківське небо наді мною голубе
Крилом схиляється весняного лелеки.
Багато міст у світі є,
Багато так, що навіть не злічити,
Та серце лиш отут немов святе
Навчилось рідну земленьку любити.
І пісня, тут як Бистриця дзвінка,
Летить над краєм понад світом,
Катедри в небо лине перезва,
Злітають голуби на площі понад цвітом.
У шумі днів ідуть собі роки
Повз Ратушу,троянди і фонтани...
О мій Франківську! В серці на віки
Любов до тебе, рідний, не зів'яне!
(вірш зайняв І місце на міському конкурсі, присвяченому Дню міста)
2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259165
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.05.2011
автор: Вікторія Савчук