Так багато на світі речей,
що приносять у серце неспокій...
Важко жити без рідних очей...
Без блакитних, ясних, та глибоких...
В них розбавити б ніжність твою,
запалити би полум*ям пристрасть...
На колінах тривожно стою
в блиску рідних очей променистих.
Дай цілунком навік прорости,
розтривоживши ніжністю душу.
Але нащо?.. Навіщо ж іти,
розлюбити навіщо ти мусиш?...
Не зупиниться завтра Земля...
Не згасатимуть, мабуть, і зорі...
Ти ж любитимеш... Знаєш, і я
розлюбити собі не дозволю...
( з вдячністю другу Тарасу Кушніру! успіхів Тобі)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259210
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2011
автор: Михайло Плосковітов