Да не приткнеться Господи моє сумління,
О камінь світу цього зла й лукавість,
І не вкушу я плід гріхопадіння,
Між юності дорогою у старість.
Да не приткнуся в срібло світу цього,
Слова сказавши -«Чи ж не я учитель?»
І з учня вже за крок напівсвятого,
У статус з*юдитись мучитель.
Да не приткнуся у Петра зречення,
Слова сказавши - «Ні ,Його не знаю.»
Любов забувши першу і натхнення,
Таке собі ,й нікому не бажаю.
Да не приткнуся Господи Хоми зневір*ям,=
«Христові рани не побачу не повірю.»
Та ще й при тому залишатись щирим,
Не дай Бог нести все життя ту гирю.
Да не приткнеться Господи моє бажання,
Да не погасне Твоя в нім любов,
Щоб все життя як перша мить за покаянням,
Пройшло щоднини, щохвилини, знов і знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259220
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2011
автор: ВЛАД-ІКС