Сурми відбій. Бо, друже мій,
Життєву вичерпано драму.
Лежиш безпомічний такий,
Мов немовля-одне, без мами.
І колискову небуття
Насвистує тобі життя.
Уже завершується гра,
Отож поквапся за лаштунки.
Це так-прийшла твоя пора,
Ти звів із долею рахунки.
І колискову небуття
Наспівує тобі життя.
І от останній епізод.
Останні квіти, поцілунки,
Аплодисменти,гам,народ.
Тебе запхнули за лаштунки,
І у колисці небуття
Заснули:ти й твоє життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259451
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.05.2011
автор: Терен