Розмовляли трави з небом:
«Дай дощу! Вже дуже треба!».
Говорило з небом поле,
Разом з ним і все довкола.
Гомоніли ліс, діброва...
«Дай нам пити» - дуб промовив.
Небо їм всім відповіло:
- Вчора ж іншого хотіли -
Відігнати чорні хмари.
Дай нам сонечко, казали –
Досхочу дощу вже мали!
- Сонця промені то їжа. –
Голосисто дуб відвісив, -
Та коли захочеш пити,
Буде нічим окропити
Ні листочки, ні коріння.
«Їжа» стане непотрібна
Нам не треба буде світла...
11.05.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259531
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 14.05.2011
автор: Андрій Гагін