Потрібно піднятись на саму вершину...
По ґрунику вперто іду.
До неї дістанусь наступної днини,
Щоб скинуть в глибоке провалля біду.
А ну ж бо, ще трохи – і ось та вершина,
До неї хвилин п’ять іти
По ґрунику. Добре тримаюся, міцно,
Щоби попри все досягнути мети.
Якби ж по дорозі погожої днини
Мені Сонце-Руту знайти,
Здається, спливали б скоріше хвилини,
Проворніше з друзями було б іти.
А там на горі буде чистеє небо, –
В долині залишу хмарки.
Іще п’ять хвилинок напружитись треба
І з друзями весело йти залюбки.
20.05.2009р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259534
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2011
автор: Martsin Slavo