Так дивно..
Пройшло стільки часу..божевільно багато часу, а я все ще подумки називаю тебе моїм..
Хоча..моїм ти так ніколи і не став..але..
Багато є всяких "але"..
Основним з них називаю свою до тебе прив"язаність..
Не буду говорити про пропиту і прокурену любов, а кажу зараз про банальну психологічну і фізичну прив"язаність..залежність, можна і так назвати..
Знаєш..до цього ще моменту кожного дня виню себе в тому, що зробила..в тому, що була занадто слабою, що сказала зайве..що робила зайве..
Якщо ти ще не вибачив, то вибач..я нарешті зрозуміла за рік часу - я була неправа..просто слова якось так все поміняли..раз..і не стало в моєму житті людини..тебе..
Шукала..просила..вертала..
Підривала вулиці..телефони..соціальні мережі..
І знаєш..зараз сім хвилин до дванадцятої..я залишу тобі повідомлення і піду робити собі чай.. закутаюсь в теплу ковдру і необачно засну..
П"ять хвилин..
Не розумію, чому не можу просто закреслити, забути, видалити..не рахувати зараз хвилини, не писати банальних слів..
Ти без трьох хвилин близький..
Добре..щиро бажаю тобі щастя..я житиму далі..ти того дуже хотів..
А..до речі, ти мені сьогодні снився..
Бувай..
Без однієї хвилини північ..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259544
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.05.2011
автор: Ірина Гнатюк