На стику почуттів!

На  стику  почуттів.  На  стику  волі.
Мелодією  сонця  на  чолі.
Залиш  мене,  і  руки  мої  кволі
зостануться  на  сам  у  тишині...

Тобі  ж  бо  я  прощаю  твоє  небо,
 хоч,  ворог,  ти  зламав  моє  життя.
Самотності  й  натхнення!  більш  не  треба,
щоб  шити  і  зшитивати  забуття.

Я  шитиму  й  при  свічці,  в  темноті.
Шукатиму  в  душі  своїй  орнамент.
І  прийде  смак  життя  лиш  в  завзятті!
Не  буде,  страх,  дороги  вже  між  нами!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259699
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2011
автор: Ліна Біла