Сімдесят! це ніби просто дата,
поділена на три по двадцять пять.
Але ж від тих років пройшло багато...
І радостей, і бід не зрахувать.
Вже коси цвіт вишневий побілив,
і сльози все частіше застигають
в очах, що плачуть ніччю від журби,
а ранком - для дітей, онуків сяють!
Матусю! Берегине! Наша пташко!
Уклін Вам до землі, вічна любов!
Живіте всім на радість, хоч і важко...
До Вас ми повернемось знов і знов!
Не плачте! Сімдесят - не так багато.
Ми осінь відведемо десь у даль...
І разом будем весну зуsтрічати,
і Вас, бабусю, ніжну, як вуаль!
Буде 18 травня 70 років моїй любій бабусі, самій найкращій для нашої великої родини!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259750
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.05.2011
автор: Ліна Біла