Безглуздо шукати зміст в пустих речах..
В напівпорожніх склянках..недогорілих свічках..непрочитаних повідомленнях..
Це просто фатум..доля..збіг обставин..так сталось..
Не варто шукати водні знаки на піску..бо той пісок пересипиться в годиннику і все..а перевертати того годинника вже ніхто не буде вважати за потрібне..не там побачили знаки..
Це таке ж саме безглуздя, як папороть в пустелі Сахара..нонсенс..
Беззв"язковість..
Рух машин не пов"язаний з розташуванням зірок..все безвідносно..і нелогічно..
Тривалість життя не залежить від того, який ти сьогодні бачив сон..і скільки разів ти пройшов під драбинами..
Це так само безглуздо як приписування Богові релігії..
Покірність..єдине що по справжньому розвинуте в наших серцях це покірність..
Навіть в найлютішого революціонера є та риса..
Бо ніхто не поверне Сонце в інший бік..і ніхто не піде по воді..і якщо ти не вміючи плавати не потонув на глибині в п"ятсот метрів то це не знак згори..
Це просто означає, що так мало бути..і ти не "обраний"..і не факт, що отримаєш Нобелівську премію..ти середньостатистичний..
Не накручуй себе..ти просто помреш пізніше..
І я не говорю про відсутність змісту в простих речах..
Бо коли бачиш жовте листя, по якому топчуться холодні люди, то мимовільно думаєш про старість..
Я про відсутність змісту в безнадійно пустих речах..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259832
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.05.2011
автор: Ірина Гнатюк