Серця удар – година.
Томління, марив та чекання.
Чому ілюзія то є кохання
Видиво, за яким ганяються?
Це сон. Я знаю.
Реальність ніколи не скаже «кохаю»
Або, як у Винниченка, – «люблю».
Вона вкриється пеленою сірості,
Автоматизму в наш постіндустріальний світ.
Не шукайте сенсу в цих словах.
Захлинаюсь у почуттях.
Сльози та соплі. Так скаже Тартак.
Кохати треба найкращих.
Але такого ніколи не буває.
Бо ми розбиваємо серця цих велетів.
Вони стають Мартінами Іденами у кінці.
Топляться в морі чи розмінюють життя на туман.
І я тебе ображу, хоч ти найкращий,
Найпрекрасніший та справжній.
Але любов дурна.
І ми нещасливі, боремось
Розумом з серцем.
І програємо.
Бо це життя.
І Бог нас може пробачить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259840
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2011
автор: Sundreen