Тарас Кушнір
І на прощання. ще раз про дощ http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259110
Не зникає той дощ. Пританцьовує ніжно на пальцях
у мелодіях вулиць, вокзалів, алей і тривог.
Бачиш, осінь іде, на плечах із зашморганим ранцем.
Сумніваюсь, і все ж, я без сумнівів, звісно ж не Бог.
І ховається день за сумним і чужим горизонтом
на годиннику ніч відбиває мелодію в такт.
Повернися на мить, засвітись у вікно моє сонцем,
і викидує в небо мозок мій відпрацьований шлак.
Не зупиниться дощ. Засльотило над Львовом на вічність.
У калюжах зірки вимальовують пензлем пейзаж.
Тільки, знаєш, чомусь щось у голосі з присмаком гірко...
І заплакані леви доповнять сумний антураж...
Не кончается дождь. В танце нежно порхает... на пальцах
в мелодиях улиц, вокзалов, аллей и тревог.
Видишь, осень идёт, за плечами с затасканным ранцем.
Сомневаюсь, но всё ж, без сомнений, (и, конечно ж, - не Бог)...
Прячется дождь за тоскливым, чужим горизонтом...
На часах наша ночь отбивает мелодию в такт.
Возвратись лишь на миг, засветившись в окно моё солнцем.
И бросает по небу мой мозг отработанный шлак.
Не кончается дождь. Пелена надо Львовом на-вечно.
В лужах кисточкой звёзды рисуют пейзаж.
Только знаешь, что-то в голосе с привкусом... горько
Плачут львы, чтоб печалью своей дополнять антураж.
или : "Плачут львы, дополняя собой антураж"
плєйкаст - http://www.playcast.ru/view/1576983/a678742659abb22a2dc2c0ac7e270561db56faebpl
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260078
Рубрика: Лирика
дата надходження 17.05.2011
автор: LaurA