Лікті у боки
і стусани в спину;
"Гей, ти,
старий,
пішов геть!" -
Свято з сльозами
цвіте в Україні,
й радість,
гірша за смерть.
Ви:
блискучі,
щасливі,
піддаті,
з обличчями,
червоними, ніби прапор -
живих і полеглих
прийшли шанувати,
чи поклонитись сатрапу?
Он він:
дебелий,
пишний
та грізний -
законодавчий непідписант -
все спланував,
щоб народ був нарізно,
та ще й доправив десант.
Чому дзвін Печерський
знову плаче?
Чом вітер південний
болем свище?
Емоційно - збуджені,
незрячі -
вийшли на бойовище.
Міщани зарюмсали,
та побігли
до Пахана,
а той голосить:
"Буде порядок вам
і стабільність!" -
внутрішньодержавний ясир.
Що бандерівці?
Що комуністи?
Без політичних ідеограм -
люди
наморені та урочисті
захотіли "откушать 100 грамм".
Та ще б каші -
закусь так собі -
та обирати не доводиться.
І пішли
на сивочолих
у бій
коротко стрижені добровольці.
Сила без розуму
вихід шукає,
м'язи наповнює лють.
Хлопці
старих
на землю штовхають
і за перемогу п'ють.
"Війну
в своїй хаті,
однополчани,
ми програли..." -
зітхнув ветеран.
"Спасібо дєду
за побєду!" -
рев п'яний
нісся узбережжям Дніпра.
16. 05. 2011.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260119
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.05.2011
автор: Ігор Бринцев