Куди, життя, біжиш не оглянувшись,
Ти крок прудкий на хвилю зупини.
Ось лист осінній з гІлки колихнувшись,
Додолу впав, не з нашої вини.
Сухе гілля додолу обвалилось,
Без сил воно, немає вороття...
У дуба також гілля похилилось,
Стоїть він міцно, все своє життя.
Роки ідуть, кора усе міцніше,
А скільки бур, зустрів він за свій вік...
Він гордим був, а став і ще гордішим,
Хоча своїм рокам давно вже втратив лік.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260177
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2011
автор: Вічне Полум*я