закільцьована вічність

кожна  секунда  
відчайдушних  чекань  
як  поршнем  штовхати  
по  вені  
млоскіт  на  стінах  
дихає  нашими  мріями  
а  повішана  тиша  тихо  
співає  сонети  про  біль  
більш  нічого  не  треба!  
я  граюся  у  піжмурки  
уже  без  тебе...  
а  ікони  вмиваються  
слізьми  під  небом  і  
закільцьована  вічність  
продирається  крадькома  
чуєш?  
.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260180
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2011
автор: Роман Штігер