Життя – це незбагненний океан:
То зачарує, то зведе в туман,
То завирує, застугонить,
Вмить хвилю до небес нагонить,
Жбурляє в скелю піну з серцем,
Підмінить мед хмільною з перцем…
І знову тиша, знову сонце
Ласкаво зазира в віконце.
Стихає біль і сохнуть сльози.
До ніг схиляються мімози,
Доріжка з пелюсток троянди
Спокусить мрії в різні мандри.
Нікому не дано пізнати,
В наступну мить чого чекати.
Затишшя, злагоди й любові
Чи ворожнечі, воєн, крові.
Чи зради, ревнощів і смутку,
Чи миру і в сім'ю прибутку…
Хто спір веде з дев’ятим валом,
Його приборкує з запалом,
Лиш той живе, не виживає.
Тому ж, хто слабкодухість має
Й стихію подолать нездужа,
Життя – не океан, калюжа.
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260245
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2011
автор: Інна Серьогіна