Я ледве трималась, щоб не вмерти на місці,
Хотіла кричати, та слів не знайшла,
До відльоту лишалось лише хвилин двісті,
А душа вже тоді на той світ відійшла.
Я вчепилась в сорочку і руками, й душею,
Я дивилась у очі, ти дивився в мої.
«Ти пробач мене любий що хворію тобою,
Моє й серце й душа, вони навіки твої!»
Мало часу лишилось, ти почав нервувати,
Зі словами пробачень до друзів пішов.
Не хотіла тебе ні на мить залишати,
Та вже місяць на небо нахабно зійшов.
І не знаю як сталось, одна мить – я на сходах,
І колотить від болю все тіло моє.
Я лиш встигла зробити останній свій подих,
А в думках промайнуло: «Все на віки твоє!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260289
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2011
автор: bazabublik