Він все порвав…і знову ніби обірвалось
Моє вже ледь жевріюче життя.
Крізь неприступні грати, мені здавалось,
Усі мрії покотились в забуття.
І повертається він знову й знову
В цнотливі сни моїх дитячих мрій,
Готуючи страшну й знайому вже промову,
Що душу розриває, мов скажений звір.
І покотились непотрібні сльози у жертовник,
Горять вони в скорботному вогні.
Вже уявляю сто ночей безсонних.
І думаю: «Та, мабуть, легше на війні».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260348
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2011
автор: Небайдужа пофігістка