Білий Ангел з чорними крилами
Омиває чорну душу сльозами чистими
Ніжними руками терен обіймає
Зраджує і любить. Ненавидить і кохає.
То приходить в сон Твій, й несподівано іде,
Що загубиш в серці, те тобі й знайде,
Та любов вернути він ніяк не зміг,
І чорніють крила, не мина цей гріх.
Впав цей Ангел низько - обламавши крила,
Чому доля так його нагородила?
Мріє він про небо, бачить його в сні
Йде він тихо, крила чорні тягне по землі.
Крила його чорні і душа чорніє,
Та в очах весна у нього й в грудях серце тліє,
У сльозині кожній крапелька роси
Блиск коштовний... та цього не бачиш Ти.
Ждеш чудес від неба. Та у всьому лиш Твоя вина
Що любов не втримав, бо зрадив Ти, а не Вона…
А Ти життю радієш… може й сумує серце Твоє,
Та чому Ангел Кохання замість Тебе сльози ллє?
2009р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260443
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2011
автор: Litera