Ворушити губами. Хапай мою повість очима.
І балкони, як сцени, відкриють свою глибину.
Потойбіччя думок, наче писана маслом картина, -
Обережний мазок і я вірити в диво почну.
Знову день без числа. На сніданок паради галактик,
Босі ноги зігріють потрісканий сірий бетон,
А холодна роса, наче моря бурхливого клаптик,
Розчиняє солодкий напівнезавершений сон.
Гордовито німа, ніби втілення вічної тиші,
Ти розраду знайдеш серед сивих вітрів стратосфер.
Ворушити губами і бути за обрії вище,
Де твої забобони Хтось-Вільний-По-Справжньому стер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260474
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 19.05.2011
автор: Олександр Гриб