І голубом сизим, як птахою вільною
Крильми ледь торкаєшся неба.
Хвилини спливають невпевнено вірою
в те, як було і як треба...
Вітри заколисують серденько тліюче,
Грозою освячують сушу.
Лиш вороном чорним до неба злетівши
Пораниш згвалтовану душу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260865
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2011
автор: Христя Волощак