Я бачу сльози сховані на твоїх скронях,
Я бачу як в тебе міцно стиснені долоні,
Я бачу твою волю,волю до перемоги,
Але ти здався і навіть не просиш допомоги.
І не задумуєшся над тим,
Що ще один крок міг бути переможним.
І ти програв,і не кому не будь,
А самому собі,ось в чому тут суть.
Ти піддався…ти здався…
Я вже бачу твої мокрі вії.
Ти плачеш,незважаючи на те,
Що в твоїй голові: «Скрий їх!»
Просто ти хочеш показати,що ти сильний,
Що для тебе ця поразка – не великий знак,
Що ти вже від своєї мети вільний,
Але насправді в голові: «Як же так!
Чому я підкорити це зміг?» -
І ти сидиш картаючи себе,
Не замічаючи ніяких потіх,
Але насправді не мало тебе зупинено це.
Ти маєш іти вперед,
Бо це не «gameover»,
Це проста пауза,
Яку ж і ти сам поставим.
Іти вперед до здійснення своїх мрій,
І чим більше спотикань,
Тим більше щастя. ПОВІР!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260998
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.05.2011
автор: Юкраїнський_Алхімік