у тебе зараз своє життя
свої
справи
зустрічі
розмови
погроми
грози
сльози
історїі
ми дивні істоти
правда?
нам потрібно спершу втратити
щоб зрозуміти яким же дорогоцінним
і важлим це було
у мене зараз своє життя
свої
погляди
подихи
постріли
доторки
мрії
повірити
що ти є і
щосили вигадую
щось своє
наприклад
сновидіння
і знову тінню
ти пройшла повз мене як завжди
а ніч
пусткою стояла у
пустелі
а я писав щось під зорею
і музика своя у тебе
сніданки
обіди
вечері
кінофільми про
кінець світу
червоне вино
чия вина?
що ти одна
і я ось тут один
граюся в самотність
як же набридло все це!
суцільний концерт!
о Боже
на якого я став схожий?
і відчай у мене свій
і знову відчалює ніч за порогом
до світанку
проблеми
дилеми
де ми?
повітря безжально тисне у груди
повисло і щезло
повноцінне цабе
повільно
повторю ще раз
у. т.е.б.е. з.а.р.а.з. с.в.о.є. ж.и.т.т.я.
і небо
навіть
своє
не таке як
опускаю якір під воду
а у мене
лиш думки
про тебе
що по небу пливуть
я знаю що існує причал
для них
перепочинь
вдихни повітря
зранені лікті
двадцять перше століття
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261063
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2011
автор: Роман Штігер