Б́оже, навіщо єдн́аєш серця?
Він не таќий, він не м́ій, не тям́ущий,
Я вже втомилась і спала з лиця,
Тихо молюся за хліб наш насущний.
Я вже розлукам не знаю кінця,
Я вже стелити втомилась постелі,
Я не піду до святого вінця,
Бо розгубила тепло по пустелі.
Ти не прийшов, коли мальви цвіли,
Ти не хотів просто все зрозуміти,
Переплелися не наші світи
І не мені подаровані квіти.
Літні дощі повертаються знов,
Серце болітиме тихо і далі,
Але чомусь наша дивна любов
Як за законами вовчої зграї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261085
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2011
автор: kalush