Ой зозуле-зозуленько,
Що ж ти за матуся,
Діток кинула маленьких,
Інші хай гризуться.
А тобі би політати
І не знати клопіт,
Діточок не доглядати,
Їх не чути цокіт.
Многих літ напророкуєш –
Хтось тебе похвалить,
А комусь ти пожалкуєш –
Злобу той затаїть.
Що ж ти можеш накувати,
Безтурботна птахо,
Чи тобі пророкувати,
Як не маєш страху?
Ти ж не знаєш своїх діток,
Як вони зростають,
Як літатимуть цим світом,
Як їх доглядають.
Чи тебе колись пізнають,
Вирвавшись на волю,
Як із гнізд повилітають,
Щоб кувати долю?
22.05.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261158
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2011
автор: С.Плекан