Дорослий син - і у тривозі мати,
Доросла донька - батькова сльоза.
Великий світ вам буде відкривати
Останній дзвоник, як весни гроза.
І ви такі уже дорослі діти,
Яким дитячі ще наснились сни.
Не зможете до краю зрозуміти:
Чому сумливі очі у Весни?
Бо це вона, немов би рідна мати,
У літо проводжає осяйне.
І кожен рік вас буде виглядати,
І кожен раз запитувать мене:
-А як там син, чи все у доньки добре?
- А чи вони на правильнім путі?
-Чи їхнє серце - щире і хоробре -
Не збилося у нелегкім житті?
Я відповім: -Ти не хвилюйся, Весно,
Вони свій вибрали давно справдешній путь.
Живуть відкрито, людяно і чесно,
І у вершини зоряні ідуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261250
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2011
автор: Надія Гуржій