Я звикла біль
На самоті переживати
Не плакати і не кричати,
А тихо наодинці все страждати.
Ховаю біль
За посмішку нещиру
І в глибині очей
Ховаю я страждання.
Мені не треба
Щоб хтось його побачив,
Від цього на дущі
Не стане краще.
А від питань
Лиш гірше стане,
Бо біль знову
На поверхню підійма.
Про свої почуття
Лиш у вірщі можу я писати,
У слова, стовпці
Біль свій переливати.
Хтось зрозуміє,
Хтось засудить
За наївність
Юну ту мою.
Мені так легше,
Коли ти пишеш
Ніхто тебе не бачить,
А лиш читає лірику твою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261261
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2011
автор: Река