Якби поглядом можна було вбити-
ти б розрізав мене навпіл одним пострілом
прямісінько в шлунок,заливши у кулю отруту,
що розірвала б серце зсередини.
Словами, як перець, гострими ти виїдаєш
до останньої крихти усі мої безпорадні подихи,
лезом бритви висміюєш колишню відданість
по якій ми еквілібристами ходимо.
Долоня ляпасом зведена, ніби навмисно,
ще мить-і я видряпаю на твоєму обличчі кігтями
емпіричні значення:
"Безнадійно втрачена, поламана, наче дерево, зрізана під корінь."
Можеш кидати у відповідь розірвані спільні фото,
розмови, записані дотиками на паперових серветках...
Минуле, мов касетну плівку, спогадами перемотуй та
згадуй, що моє ім'я починається передостанньою літерою абетки.
Ти запхнув у душу металеві, болючі стержні, і ,може,
тому я, мов кип'ячена, стигну.Стаю на себе не схожа,різна.
Але попереджаю, будь обережний...
Ми з тобою ще досі дивимось через однакову призму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261393
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2011
автор: Леона Вишневська