Сентенції пожовклого паперу,
Що падає до долу, в світлі свічки,
Від холоду всі тягнуться до пічки,
Лунають оповідки про ітеру.
***
Романтика захищена стіною,
На дворі виє нескінченно вітер,
Писець, в тіні, напише кілька літер,
Спілкуючися у пітьмі з собою.
***
Лапатий сніг всі ковзанки засипле,
Дороги занесе, про все він знає,
І думка про хороше завітає,
У голосі світів мовчання хрипле.
***
Ось сутінки нависли над хатами,
Душі ніде не стрінеш вже живої,
Є сенс писати і складать в сувої,
Бо вже за мить їх віднесе з літами.
***
Про світло місяця, помріяти лиш можна,
Його не видно, свисне завірюха,
У теплім ліжку спів її послуха,
І такт сердець мелодія тотожна.
***
Вже північ скоро, зачинились двері,
Засови заскрипіли в застиганні,
Це перші довгі ночі, не останні,
І сон про тепле літо в теплій ванні.
11 січня 2004
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261657
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2011
автор: dan1chyk